Святкування Вербної неділі
Вербна неділя — це останній недільний день перед Великоднем, який також відомий під назвами «Квітна», «Шуткова», а у римо-католиків — «Пальмова неділя». У цей день відзначається велике християнське свято — урочистий в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Згідно з Євангелієм, мешканці міста радо вітали Ісуса, вистилаючи йому шлях своїм одягом і пальмовими гілками. Від цього пішла традиція святкувати цей день, освячуючи гілки — пальмові або, як заведено у нас, вербові. У єврейській та римській культурі пальмова гілка символізувала перемогу, а в християнській — мучеництво. У греко-католицькій традиції верба вважається символом воскресіння.
У цей день українці приносять до церкви гілки верби, щоб їх освятити. Після служби священник кропить гілки свяченою водою, і діти поспішають взяти гілочку та проковтнути кілька «котиків» — пухнастих бруньок, вірячи, що це вбереже їхнє горло від болю. За повір’ям, той, хто отримає найбільшу гілку, буде щасливим. На виході з храму люди символічно вдаряють одне одного освяченою лозою, примовляючи: «Не я б’ю — верба б’є, за тиждень Великдень». У Галичині це звучить як: «Шутка б’є – не я б’ю, від нині за тиждень буде в нас Великдень!». Люди бажають один одному: «Будь великий, як верба, здоровий, як вода, а багатий, як земля!». Таким чином вони нагадують собі й іншим про наближення Великодня. У Карпатах вірили, що дотик освяченою вербою захищає від усякого зла на цілий рік.
Деякі господарі одразу після повернення з церкви садили кілька гілочок освяченої верби на городі або в полі — «на славу Божу та для користі людям». Інші ставили гілки на почесне місце в домі — за іконами. Вербу з церкви зберігали цілий рік, дбайливо ставлячись до неї, адже викидати її вважалося гріхом — лише спалювати.
Освяченій вербі приписували особливу силу. Нею вперше виводили худобу на пасовисько, щоб оберегти від злих духів. Під час граду гілки кидали на двір, щоб захистити оселю від стихії. Господар обходив з вербою своє подвір’я, відганяючи нечисту силу. У деяких регіонах вербу клали в руки померлим, щоб вони могли з нею зустріти Христа у день загального воскресіння. Також її використовували в народній медицині: зцілювали людей і тварин, варячи її з цілющими травами.