Бідний віслюк оступився

і в криницю  провалився,

в ямі великій опинився

 і кричить:

 Горе мені,

в ямі я страшній  , на дні.

Поможіть мені скоріше

 Ой рятуйте,ой прудкіше,

Адже я іще живий,

Ой рятуйте,ой мерщій!

Чує віслюка господар

був йому він друг і пан ,

проте вирішив він сам .

А чи є у тому  толк,

бо колодзязь  той глибокий,

він давно пустий ,безводний,

для хазяйства не пригодний.

Нащо віслюка спасати,

Дарма кричить,чуду не бувати.

Взяв лопату і на ньго землю прудко насипає.

Віслюка в землі ховає.

Взагалі кипить робота ,

аж до втоми,аж до пота.

Зупинився враз господар,

зрозуміти він годен,

бо віслюк вже не кричить.

Діло він своє вершить.

Той кмітливий віслючок,

землю під себе трамбує.

І працюючи ногами,

Вибрається  із ями.

Друже,тут іносказання.

Життя кидає  нам випробування.

Багнюка летить нам у слід,

скрізь брехня,образи ,стид.

Що ж робити?

Біль,тривоги,

ти струси собі під ноги,

Крізь метелиці іди,

до небесної мети